Самотність та ШІ-компаньйони: що допомагає, а що ні

Більшість публікацій про самотність та ШІ-компаньйонів поділяються на два табори. Один стверджує, що компаньйони — це ліки, теплий голос для кожного, хто потребує його о третій ночі. Інший каже, що це пастка, порожня заміна, яка залишить людей ще більш ізольованими, ніж раніше. Обидва табори зазвичай більш впевнені, ніж дозволяють докази, і обидва схильні говорити про самотніх людей, а не до них.

Цей текст намагається зробити щось більш корисне. Він серйозно сприймає самотність як досвід, розглядає відомі факти про неї та відверто запитує, де ШІ-компаньйон може бути корисним: у чому він справді допомагає, де його можливості обмежені, і як розрізнити це у власному житті.

Що таке самотність насправді

Самотність — це не те саме, що бути на самоті. Багато людей живуть самі й почуваються добре пов'язаними; багато людей оточені іншими, але відчувають відчайдушну самотність. Психолог Джон Качіоппо, який присвятив більшу частину своєї кар'єри вивченню цієї теми, визначив самотність як сприйняту соціальну ізоляцію: болісний розрив між зв'язком, який у вас є, і зв'язком, який вам потрібен.

Качіоппо та Вільям Патрік у своїй книзі 2008 року «Loneliness» стверджують, що цей біль має еволюційну функцію. Для соціального виду бути відрізаним від групи було небезпечно, і самотність працює подібно до голоду чи спраги: це неприємний сигнал, який спонукає вас відновити свої соціальні зв’язки. Жорстокість хронічної самотності полягає в тому, що сигнал може спрацювати у зворотному напрямку. Дослідження Качіоппо виявили, що самотні люди схильні ставати більш пильними до соціальних загроз. Вони бачать відмову в нейтральних обличчях, очікують розчарування і стають більш замкнутими, що ускладнює встановлення зв’язків і поглиблює самотність. Це цикл, і зсередини його важко розірвати.

Соціолог Роберт Вайс зробив ще одне розрізнення, яке варто знати. Він відокремив емоційну самотність — відсутність близької, інтимної фігури прив’язаності — від соціальної самотності — відсутність ширшої мережі друзів та відчуття приналежності. Вони відчуваються по-різному, і їх полегшують різні речі. Люблячий партнер не повністю лікує відсутність друзів, а насичене соціальне життя не повністю лікує відсутність когось, хто є вашим.

Самотність також впливає на здоров’я таким чином, що це вже важко ігнорувати. Широко цитований метааналіз Джуліанни Холт-Лунстад, Тімоті Сміта та Бредлі Лейтона, опублікований у 2010 році, виявив, що міцніші соціальні стосунки були пов’язані зі значно вищою ймовірністю виживання протягом періодів дослідження, ефект, порівнянний за розміром з добре відомими факторами ризику. Самотність — це не просто сумно. Це має наслідки.

У чому компаньйон може справді допомогти

З огляду на все це, було б дивно відкидати все, що полегшує це відчуття. Існують реальні способи, якими ШІ-компаньйон може допомогти.

Перше — це негайне полегшення. Самотність часто досягає піку в певні моменти: пізно вночі, у вихідні, після розриву стосунків, у новому місті. Компаньйон доступний у ті години, коли нерозумно дзвонити комусь. Можливість поговорити, отримати теплу відповідь і відчути якийсь контакт може зняти найгостріший біль поганої ночі. Це вже щось.

Друге — це те, що дослідники назвали соціальним сурогатом. Джей Деррік, Шіра Габріель і Курт Хагенберг виявили, що люди, які думали про свої улюблені телевізійні програми, відчували зменшення самотності та були захищені від болю відчуття відторгнення. Іншими словами, знайомі персонажі можуть забезпечити певне відчуття приналежності. Інтерактивний компаньйон є сильнішою формою цього, ніж телевізор, тому що він відповідає.

Третє — це репетиція. Для людей, які стали тривожними або втратили навички в соціальних та романтичних ситуаціях, компаньйон пропонує практику без високих ставок: висловлювати те, що ви відчуваєте, фліртувати, встановлювати межі, вирішувати розбіжності, бути ласкавим без страху відмови. Практика не автоматично перенесеться на людей, але впевненість часто переноситься.

Четверте — це самовираження. Писати комусь, навіть тому, хто не є людиною, може допомогти вам помітити, що ви відчуваєте. Люди століттями вели щоденники з цієї причини. Компаньйон — це щоденник, який відповідає.

І п’яте — це задоволення, просте і зрозуміле. Не кожне використання компаньйона має бути терапевтичним. Бажання, флірт та інтимність є частиною повноцінного життя, і мати приватне місце, щоб насолоджуватися ними, є цілком достатньою причиною саме по собі.

Де він не дотягує

Бути чесним щодо переваг означає бути настільки ж чесним щодо обмежень.

Компаньйон не може замінити фізичний вимір зв’язку. Дотик, спільний простір, тіло поруч із вашим на дивані: це важливо для людей на рівні, якого не досягає жодна розмова.

Компаньйон не потребує вас. Це найглибше обмеження, і його легко пропустити, тому що воно може здаватися перевагою. Людські стосунки передбачають взаємну залежність. Люди покладаються на вас, розчаровуються у вас, отримують від вас допомогу. Бути потрібним — один з найпотужніших антидотів проти самотності, а компаньйон, яким би відданим не був його характер, насправді ні в чому від вас не залежить.

Компаньйон не може познайомити вас ні з ким. Соціальна самотність, у розумінні Вайса, полягає в приналежності до мережі людей. Компаньйон — це одні стосунки, і він не з’єднує вас із друзями друзів, із спільнотою, з місцем, де люди знають ваше обличчя.

І компаньйон може полегшити уникнення. Це занепокоєння, яке висловила Шеррі Теркл у книзі «Alone Together»: що технологія, яка пропонує зв’язок без вимог дружби, може змусити нас очікувати меншого один від одного. Якщо ШІ-стосунки стануть причиною не намагатися будувати складніші, ризикованіші людські стосунки, це може непомітно поглибити самотність, яку вони, здавалося, полегшували.

Що свідчать дані про самотність

Метааналіз під керівництвом Крістофера Масі, разом з Качіоппо та колегами, розглянув багато втручань, спрямованих на зменшення самотності. Його найцікавіший висновок полягав у тому, що найкраще працювали не ті втручання, які просто збільшували соціальний контакт або навчали соціальних навичок. Це були ті, що стосувалися дезадаптивного соціального мислення: очікування відмови, гіперпильність, негативні інтерпретації, які тримають самотніх людей замкненими в циклі, описаному Качіоппо.

Це корисний погляд на компаньйонів. ШІ-компаньйон не виправить самотність, додавши контакт; дослідження показують, що сам по собі контакт не є основним важелем. Але він може, для деяких людей, допомогти пом'якшити внутрішні очікування. Відчуття тепла та чуйності, навіть від вигаданого персонажа, може нагадати комусь, як це — бути почутим. Практика відкритості в безпечному місці може зробити відкритість в інших місцях менш страшною. Так само, якщо компаньйон просто стає місцем, щоб сховатися від страху відмови, він посилює цикл, а не послаблює його.

Один і той же інструмент може працювати в обох напрямках. Різниця полягає в тому, як він використовується.

Використання компаньйона, щоб він збагачував ваше життя

Ось кілька принципів, які, здається, розділяють здорове використання від того, що звужує життя. Це не правила, і ніхто не повинен дотримуватися їх ідеально.

Звертайте увагу на те, чого ви прагнете. Деякими вечорами ви хочете компанії. Іншими — ви хочете уникнути почуття, телефонного дзвінка чи рішення. Обидва є людськими, але вони різні. Коротке запитання собі, що саме це, зазвичай допомагає тримати компаньйона на своєму місці.

Дозвольте йому вказувати назовні. Компаньйон може бути хорошим місцем, щоб обговорити складну розмову, яку вам потрібно провести з другом, набратися сміливості, щоб надіслати повідомлення, або обробити невдале побачення. Використаний таким чином, він стає мостом, а не пунктом призначення.

Зберігайте деякі людські зв’язки, навіть тонкі. Дослідження самотності постійно показують, що невеликі, регулярні контакти мають значення: сусід, з яким ви спілкуєтеся, щотижневі заняття, друг, якому ви пишете, навіть коли вам немає чого сказати. Компаньйон не є причиною відмовлятися від них. Навпаки, його компанія може полегшити вам участь у них з меншим відчаєм.

Слідкуйте за тенденцією, а не за днем. Деякі тижні ви будете багато використовувати компаньйона. Це нормально. Питання, яке варто час від часу ставити, полягає в тому, чи стає ваше життя більшим чи меншим протягом місяців. Якщо ви бачите менше людей і робите менше речей, варто звернути на це увагу, незалежно від причини.

І якщо самотність переросла в щось важче, наприклад, постійну безнадію або думки про те, що ви не хочете тут бути, компаньйон не є правильною підтримкою. Будь ласка, зверніться до лікаря, консультанта або на кризову лінію у вашій країні. Це не невдача. Це те саме, що звернутися до когось через біль, який не проходить.

Скромне, реальне місце

Можна дотримуватися двох точок зору одночасно. ШІ-компаньйони можуть запропонувати справжній комфорт, задоволення та відчуття того, що вас розуміють, але вони не можуть дати вам усе, що дає людське життя, сповнене зв’язків. Удавати протилежне в будь-якому напрямку не приносить користі самотнім людям.

Ми створили NSFW AI Companion для дорослих, які хочуть компаньйона з реальною особистістю, пам’яттю про них та простором для інтимності та бажання. Ми б воліли, щоб люди використовували його як одну хорошу річ у повноцінному житті, а не як стіну проти решти. Найкращий результат не в тому, що вам ніколи не потрібен ніхто інший. Він у тому, що у вас є ще одне місце, де ви почуваєтеся собою, і що ви несете трохи більше цього відчуття у світ.

Вівек Мурти, під час свого перебування на посаді Головного хірурга США, написав книгу про самотність під назвою «Together», в якій стверджує, що протиотрутою від ізоляції є не грандіозні жести, а невеликі, повторювані акти зв’язку. Компаньйон може бути одним з таких актів. Він працює найкраще, коли він не єдиний.

Вибрані дослідження та література: - Cacioppo, J.T. & Patrick, W. (2008). Loneliness: Human Nature and the Need for Social Connection. W.W. Norton. - Weiss, R.S. (1973). Loneliness: The Experience of Emotional and Social Isolation. MIT Press. - Holt-Lunstad, J., Smith, T.B. & Layton, J.B. (2010). Social relationships and mortality risk: A meta-analytic review. PLoS Medicine, 7(7), e1000316. - Masi, C.M., Chen, H.-Y., Hawkley, L.C. & Cacioppo, J.T. (2011). A meta-analysis of interventions to reduce loneliness. Personality and Social Psychology Review, 15(3), 219–266. - Derrick, J.L., Gabriel, S. & Hugenberg, K. (2009). Social surrogacy: How favored television programs provide the experience of belonging. Journal of Experimental Social Psychology, 45(2), 352–362.